Tags: Буковель

Ліля

Трохи свіжини про Буковель


Не знаю навіть, як ми уживаємося під одним дахом. Зважаючи на давню ворожнечу між лижниками і бордерами. Я – лижниця. Юра – у ворогуючому таборі. Кажуть, протилежності притягуються… Так і живемо, добра наживаємо :).

Я теж намагалася освоїти борд. І обіцяю, що буду і далі чесно намагатися. Але психологічно я ніяк не можу змиритися з тим, що летіти з гори весь час доводиться то спиною то боком уперед. Тому бордер – як звізда в небі: ти його бачиш, а він тебе – ні. Ось чому лижники так панічно бояться цього скрипучо-зловіщого звуку гальмування кантом об лід. Бррррр...

Втім, коліно мені осинюшив цього разу ні краплі не сноубордист. А свій же – лижник. Коли не чекала біди, стояла в черзі на підйомник, і тут воно, оглашене, летить, не гальмуючи, і на повній швидкості чимось твердим мені в коліно. Очевидці казали – лижами. Ввалив, так ввалив.

А в остальном, прєкрасная маркіза, всьо хорошо!
Отже, днями ми повернулися з Буковеля. З п’ятиденних покатушок.

Collapse )