valizka (valizka) wrote,
valizka
valizka

Туристи з резервації або 35 днів на Німецьку візу


Є у світі території-резервації. Території, відведені для проживання певних етносів. Є резервації всередині однієї країни. І є країни-резервації, обнесені колючим дротом, обставлені митними постами, заставлені візовими центрами. Життя в країні-резервації видається цілком нормальним, навіть вільним і цивілізованим. І так триває до тих самих пір, поки не настає потреба ненадовго залишити резервацію. Громадяни резервації не настільки забиті, як селяни в часи становлення колишнього "Сесесеру", яким не видавали паспорти, щоб замкнути їх у селі. Громадяни резервації мають паспорти, але ефект, чесно кажучи, практично той самий.

Всі мої попередні візи – штуки 4 Шенгенських і 1 американська мультивіза – службові, отримувалися малою кров’ю, майже без бою, надійно підкріплені офіційними запрошеннями приймаючих сторін. Тому руку бюрократичного апарату я майже не відчувала.

Зовсім інша справа – виїхати в Європу, зокрема у Німеччину, з приватною метою. На оформлення всіх документів у мене пішло 35 днів! Та й то лише завдяки тому, що падала на коліна і молила про дострокову дату інтерв'ю.

19 квітня – Юрі, моєму чоловікові, на роботі сказали, що його по роботі засилають до Німеччини з 16 травня до 30 червня – на півтора місяці. Недовго думаючи, ми вірішуємо, що я поїду з ним. Але як це влаштувати? Запрошення на мене його фірма не випише. Тому мені потрібно оформлювати звичайну туристичну візу.

20 квітня – я оплатила у найближчому відділенні Промінвестбанку збір 50 грн. за призначення дати співбесіди. У Києві є всього два чи три відділення цього банку, і до «найближчого» мені довелося чесати більше години.

21 квітня – подзвонила у візовий центр. Мене записали знову ж таки на «найближчу» можливу дату – 18 травня, 10.00, 8 вікно на вул. Златоустівській, 37-39.

Юра, як часто подорожуючий, пішов на співбесіду без запису і без черги, і отримав візу за один день. Документи йому зібрала фірма.

Тим часом я роздрукувала пам’ятку для тих, хто їде з туристичною метою і почала збирати документи по пунктах.

1. Документи, що засвідчують особу.
Сфотографувалась у форматі 3,5*4,5 см.

Зробила копію усіх (!!!) сторінок українського і закордонного паспортів. Усіх значить не лише заповнених, а тупо всіх, в тому числі порожніх. Це недавнє нововведення німецького посольства дуже радує ксерокопіювальні кіоски біля входу до посольства.

2. Документи про мету поїздки (мається на увазі оплата квитків і готелю).
Купила квиток на Wizzair до Меммінгена. З неприємним відчуттям у районі печінки, тому що у разі відмови посольства у видачі візи Wizzair гроші за квитки не повертає. Довго обмізковувала інші варіанти, наприклад, забронювати квиток на звичайні авіалінії, показати посольству підтвердження, а потім відмовитися від броні і купити Wizzair, коли вже буде відома доля візи. Але відкинула такий сценарій. Більшість авіаліній тримають броню на економквитки не більше доби. А посольство розглядає візову заяву 5 діб, протягом яких передзвонює у авіакомпанії і відловлює махлювальників. Тож купила Wizzair – в обидва боки за 1280 грн. (по 570 грн. квитки + по 70 грн. комісії). Туди – 25 травня, назад – 23 червня.

Найбільшу паніку в мене викликав пункт про оплату готелю. І не тільки тому, що це гора грошей – на цілий місяць наперед! А ще й тому, що готель, у якому мав жити Юра, знаходиться в селі неподалік від Карлсруе. І в якості оплати там приймають лише готівку. Тому доводилося тільки чекати 16 травня, коли Юра буде на місці, все оплатить і вишле мені е-мейлом чек.

3. Документи про фінансове забезпечення поїздки. Якщо у вас немає кредитних карток та банківських рахунків, посольство вимагає відкрити картковий рахунок у Прокредитбанку і блокувати на ньому кошти до дати від’їзду. Я так і зробила. Відкриття звичайного єврового рахунку в цьому банку коштує 3 євро, але такого, що можна заблокувати – 10 євро. Ну, нам не шкода, ми ж такі тут багаті!
Для посольства банк видає довідку про блокування коштів – це ще 50 грн. в касу.
На карточку було покладено 1350 євро (30 днів * 45 євро).

4. Придбала поліс страхування на 30 днів за 180 грн. у СК «Про100 Страхування». Зустрічала ціни різні – навіть до 300 грн. І тут раптом така шара! Причому немає франшизи, сервісна компанія Coris у Німеччині, – сподіваюся, підстави ніякої на буде.

5. І ще зробила купу копій документів, які підтверджують, що я не бомжую:
- Копія свідоцтва права власності на квартиру на Дарниці;
- Копія свідоцтва права співвласності на квартиру на Троєщині;
- Копія свідоцтва права власності на автомобіль;
- Копія договору оренди квартири на Дарниці;
- Копія трудового договору, завірена у місцевому центрі зайнятості;
- Довідка з роботи про те, що за мною зберігається робоче місце.

16 травня. Випровадила Юру у відрядження. Увечері він вислав мені копію квитанції про сплату готелю на місяць наперед – 522 євро (по 18 євро на добу).

18 травня. З чистою совістю пішла нарешті на співбесіду. Про всякий пожежний випадок взяла з собою ще й копії Юриних документів – запрошення на роботу, дозволи і т.д.

У черзі стояла не більше години. Тим, хто переді мною, призначали приходити за паспортом 25 травня. Ну нормально, значить вгадала з датою, 25-го вранці заберу паспорт, а після обіду якраз літак. Коли підійшла моя черга, вивалила в лоток для документів усе, що в мене було. Проковтнула хамський тон тітоньки у вікні. Стою, чекаю.

Далі стався чистої води форс-мажор, чого я зовсім не очікувала, як кувалдою по голові.
Вона навіть не захотіла дивитися на всі мої стоси паперів, на квитанції, на гори оплачених рахунків! Бачте, у мене паспорт закордонний на дівоче прізвище, а український – на прізвище у шлюбі. Тітонька ще збігала до консула уточнити, як бути, але консул сказав остоточне НІ. Я стояла біля віконця і не могла видавити з себе ні слова, тільки кліпала очима і набирала повітря, як риба. Я зрозуміла, що ніхто вже нікуди не їде. Я їй показувала шенгенські візи, видані після шлюбу, зовсім недавно, французьким посольством. Доводила, що за законами України закордонний паспорт є дійсним! Але тільки не в посольстві Німеччини. І тільки не в посольствах країн, які вимагають при подачі документів два паспорти – український і закордонний. У них там свої закони.

Тітонька все-таки розчулилася. Тітонька назвала прізвище начальниці-німкені, яка вирішує, кому дати, а кому не дати термінову дату співбесіди. На випадок, якщо я вивернуся навиворіт і встигну таки зробити нового паспорта.

Вийшла я з посольства вся в сльозах і почала з усіх сил збирати думки в кулах. Перш за все треба зробити новий паспорт. Добрі люди підказали, що це вже робиться не в ОВІРі, а в ЄДАПСі , у Бортничах за Києвом. Так би поїхала в ОВІР. Приїхала в ЄДАПС, встигла лише поцілувати замок, тому що якраз кожної середи вони працюють лише до 13.00, а я приїхала за п’ять хвилин до першої.

19 травня. Приїхала в ЄДАПС об 11.00. Стала в кінець довжелезної черги. Підозріло, що за мною майже ніхто не займає. Потім виявилося, що люди тут чергу займають з 7.00, щоб з гарантією. Ну чим не ОВІР, але ніде правди діти, дуже світлий, просторий, автоматизований. В 12.00 переді мною залишалося чоловік 15, дівчина за стійкою оголосила, що реєстрація завершена. Бажаючі можуть почекати до 17.00, а там як пощастить. Я стала чекати. В 13.00 всіх вигнали на вулицю – у держслужбовців обід. З’їла бутерброд, поспала в машині. О 16.30 почала з’являтися надія, о 17.00 мене все-таки зареєстрували. Заплатила в касу 1210 грн. за терміновий паспорт, який робиться 5 робочих днів, сфотографувалася. По паспорт сказали прийти 25 травня.

20 травня. З 8.00 почала набирати по телефону посольство. О 9.30 відповіли, що начальниця говорити по телефону не буде. Дали загальний е-мейл, на який я повинна була написати причину, чому я хочу терміново їхати. Причина в мене дійсно була, я її не придумала. Але настільки особиста, що розповісти про неї начальниці візового відділу було все одно, що прийти до посольства голою. Тим більше, поки лист до неї дійде, його прочитають усі клерки. Але якщо вже нагинатися раком, то з достоїнством. У мій гаманець посольство вже залізло, чому б не відкрити йому свою душу. Іноді заради мети можна пройти й через приниження. Одним словом написала листа, попросила співбесіду на 25 травня (якщо знову стояти в черзі, то найближча дата співбесіди була 30 червня), коли буде готовий мій паспорт, відправила, чекаю відповіді, відповідь не приходить.

23 травня. Знову дзвоню в посольство. Листа вони не отримали. Відправляю знову. І знову. Кожного разу по півгодини додзвонююся. Не отримали. Порадили відправити через електронну форму на сайті. Так і роблю. Цього разу отримали. На годиннику 13.00. О 19.30 приходить відповідь від начальниці – з призначенням дати співбесіди на завтра, 24 травня, на 14.00. Все-таки є серце і у працівників консульств! Спочатку я ледве не розплакалась на радощах, потім знову ледве не розплакалася з розпачу. Завтра ж у мене ще не буде паспорту!

24 травня. Чи спала, чи на спала, прокидаюся з думкою, що в нас може бути все. І якщо сказали, що паспорт буде 25-го, це ще не означає, що його не може бути 24-го. 9.30 – я у шефа ЄДАПСу, пояснюю ситуацію. 100 грн. були красномовними. За півгодини я отримала паспорт без черги. Потім заїхала в страхову, переоформила страховку на нове прізвище. Приїхала додому, переоформила квитки у Wizzair. Ще раз перечитала пам’ятку, чи нічого не забула. Виявилося – забула. Довідку, що старий паспорт у мене вилучили, коли робили новий паспорт. Знову – у ЄДАПС. 50 грн. – в касу за довідку. Там мені запропонували вибір – за 3 дні або за 12 днів. «За півгодини» у списку не було, тому знову довелося чесати до начальника. За додаткові 100 грн. довідка була готова.

Просто з ЄДАПСУ – у посольство на співбесіду. Цього разу придратися не було до чого. Візу пообіцяли за тиждень, але я попросила на завтра, якщо можливо, тому що у мене на завтра квитки. Це було не дуже можливо, але спробувати можна, ніяких гарантій, приходьте завтра після 14.00.

25 травня. На 14.00 я приїхала до посольства з валізами. А раптом? У паспорті вже стояла віза! До аеропорту за інерцією летіла на всіх вітрилах, хоча вже бачила, що встигаю. О 16.30 злетіла за графіком, але все ще не могла повірити, що 35-денний марафон під назвою «Отримати Шенгенську візу» позаду!

А скільки часу на підготовку до поїздки витрачає громадянин Нерезервації? Приблизно 10 хвилин на замовлення квитків по інтернету. Кожного разу це подовжує йому життя як мінімум на 35 днів. Ось і рецепт європейського доволіття. Хіба я не розумію, що злитися повинна не на Німецьке посольство, і не на будь-яке інше з посольств. Вони просто захищають кордони своїх держав. Наприклад німцям від швейцарців захищатися не портібно. На минулих вихідних у місті Констанц, що на березі Боденського озера, ми підійшли до таблички «Німецько-Швейцарський кордон», ступили крок уперед і опинилися в Швейцарії.

Tags: Німеччина, візи, я в шоці
Subscribe

  • Візові країни для українців. Вартість деяких віз

    Країни, що видають візи на кордоні. У Азії, Африці, Карибському басейні та Океанії є країни так звані візово-безвізові. Тобто візу при…

  • Безвізові країни для українців

    До переліку безвізових для українців країн 30 березня 2011 приєднався Бруней, малесенька країна на північ від Малайзії. Останнє дипломатичне…

  • Що краще: Mercedes чи BMW?

    Чомусь напередодні Нового Року захотілося написати про щось високе і світле – про німецькі автомобілі. Заодно народився тост:…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 18 comments

  • Візові країни для українців. Вартість деяких віз

    Країни, що видають візи на кордоні. У Азії, Африці, Карибському басейні та Океанії є країни так звані візово-безвізові. Тобто візу при…

  • Безвізові країни для українців

    До переліку безвізових для українців країн 30 березня 2011 приєднався Бруней, малесенька країна на північ від Малайзії. Останнє дипломатичне…

  • Що краще: Mercedes чи BMW?

    Чомусь напередодні Нового Року захотілося написати про щось високе і світле – про німецькі автомобілі. Заодно народився тост:…